Чому саме Аліса? А як ше можна назвати людей, які живучи у нашому до піздєцу жорстокому світі, вірять у справжнє чисте, щире кохання, того єдиного принца на коняці? Вони дивляться на світ крізь рожеві окуляри і кажуть: «Всьо будєт харашо!!!». Мені цікаво, вони себе втішають чи цим самим намагаються інших гіпнозувати?
З однієї сторони я дивуюся,шо такі люди ше є, і по ходу вимирати чи роззувати очиська не збираються, а з іншої мені до колік їх шкода.
В кожної людини є свій маленький світ, але ж чомусь вони забувають про те, шо крім ідилії в їхньому світі є ше й реалії оточуючого. Вони володіють елементарною інтуіцією і розсудливістю тієї чи іншої ситуації. А «Аліси» на це не звертають уваги. Дивлятьна наївними,здоровенними оченятами на особу своїх супер-еро-сексуальних снів та фантазій і видають бажане за дійсне. Якшо ти нафіг всрався своєму об’єкту, то хоч в какашку розбийся на його очах, він особливої уваги не зверне.
Не розумію…невже так тяжко жити справжнім, а не вигаданим? Невже так важко покладатися на обіг подій і елементарне, як кажуть, шосте відчуття?
Ситуація… Він їй каже: «Нам треба бути окремо», а Вона , не «чуючи» тих слів, робить усе як раніше ніби всі мовчали і розмови не було. Чи дєвучка крутить мальчіком, як циганка спідницею, а він роззявивши рота : «У нас так багато спільного … А скількох дітей ти хочеш? Я так хочу шоб вони були схожими на тебе…»
Зараз таких мальчіків мало, але вони все одно є.
Такі люди відмовляються помічати усе шо відбувається на справді, інколи навіть намагаються «нав’язати, оселити тебе у своєму світі».
У кожного є своя голова. У кожного є, які не які, але свої мізки. У кожного є свій світ. І не кожен хоче бачити шось за межами нього…
